Вінницька обласна
федерація футболу

Четвер, 17 січня 2019, 00:03:58

Звернення громадян з приводу надання пропозицій щодо розвитку футболу, розбудови інфраструктури футбольного господарства та інші питання футбольної направленності приймаються з 9-00 до 18-00 у робочі дні за номерами телефонів - 067-430-17-94, 067-430-16-32, 067-430-19-90

Турнірна таблиця чемпіонату області серед аматорів

Вища ліга

ФК «Світанок Агросвіт» (Шляхова) 22
ФК «Агро-Астра» (Рачки) 18
ФК «Володимир» (Тиврів) 18

Перша «Захід»

ФК «Горизонт» (Хоньківці) 21
ФК «Біофарм» (Літин) 16
ФК «Локомотив» (Жмеринка) 13

Перша «Cхід»

ФК «Томашпіль» 18
ФК «Поділля» (Крижопіль) 13
ФК «Сатурн-Перемога» (Вапнярка) 11

Кубок області

1/2 фіналу

     

Пропускають наступний тур

УВАГА! Через технічні роботи, пов'язані із запровадженням нової бази ФФУ, дані щодо дискваліфікованих гравців можуть відображатися некоректно.

До уваги керівників та тренерів аматорських команд нагадуємо Вам про Регламент:

Ст.46 п.1. Клуб зобов’язаний самостійно вести облік попереджень (жовтих карток), вилучень (червоних карток) та дисциплінарних санкцій, що застосовуються до футболістів та офіційних представників, і нести за це відповідальність.

 

Кращі бомбардири

БомбардириКлубІгорГоли (пен)

Вища ліга


     

Перша ліга (захід)

 


 

Перша ліга (схід)


     

Валерій Васильович Лобановський народився 6 січня 1939 року в Києві. Його батько Василь Михайлович працював на млин заводі (у цій галузі пізніше реалізувався і брат Валерія – Євген). У роду Лобановських були також фізики, медики, науковці-професори. Мама, Олександра Максимівна, займалася родиною – її брат, Олександр Бойченко, був письменником та партійним діячем. Певний період був генеральним секретарем ЦК ЛКСМУ та членом ЦК КП(б)У. Це один із найвищих щаблів республіканської партійної номенклатури. Під час окупації Києва маленький Валера із рідними переїхав у село – після визволення рідного міста із Димера пізньою осінню 1943 року дитинча із бабусею діставалося столиці пішки…

Лобановський ріс у Києві, у його рідній школі (нині – школа №319) нині працює музей найвидатнішого учня. Вона носить ім’я Валерія Лобановського.
Сам Валерій починав грати у Футбольній школі молоді. Його перші тренери – Микола Чайка та Михайло Корсунський. Пройшов усіма щаблями київського футболу (на знімку дублюючого складу Динамо він – третій справа).
На відміну від більшості інших тогочасних футболістів, Лобановський обрав не фізкультурний фах. Ще бувши гравцем, вступив до Київського політехнічного інституту. Закінчував же політех Одеський.
У київське Динамо Лобановський потрапив із цілою групою місцевих вихованців плюс-мінус свого віку: трішки старші Віктор Каневський та Андрій Біба, а також Олег Базилевич, Валентин Трояновський і багато інших. У команді була кадрова метушня, часто змінювалися тренери. На щастя, Олег Ошенков довіряв молоді – це був прорив.
Футболістом Лобановський був дійсно хорошим – виступаючи, переважно, на позиції крайнього форварда, зіграв за Динамо 149 матчів, забивши 42 м’ячі. Довгий час у радянській пресі велася полеміка – використовувати Валерія на фланзі чи в центрі атаки. Однак тренери воліли використовувати його швидкість, дриблінг, уміння загострити на просторі. Його фірмовий скілл – «сухий листок», коли надісланий від кутового прапорця м’яч за крученою траєкторією направлявся прямо в ворота. З рідною командою Валерій став чемпіоном та володарем Кубка СРСР – по одному разу.
А от зі збірною СРСР у Лобановського, як і в багатьох інших динамівських лідерів його покоління, не склалося: 4 вересня 1960 року дебютував у товариському матчі з Австрією під керівництвом Гаврила Качаліна, однак провів ще лише одну гру за першу збірну і дві – за олімпійську. Зате у відборі до Олімпійських ігор Токіо-64 виводив збірну СРСР з капітанською пов’язкою.
Віктор Олександрович Маслов створював у Києві справжній суперклуб – Лобановський противився йому, не розділяв тренерських задумів, тому сезон 1965 року розпочав у Чорноморці. Із шостої команди СРСР (таке місце за підсумками 1964 року посідало Динамо) він перейшов у 14-ту (фініш Чорноморця в сезоні 1965). Команда уникла вильоту, не в останню чергу, завдяки Валерію, який забив 10 м’ячів у чемпіонаті (всього за два роки – 63 матчі, 20 голів у чемпіонаті та кубку). Наступного року він покладе по 5 і в Вищій лізі, і в Кубку СРСР. На фото у складі «моряків» він – праворуч.
Однак надовго в Одесі Лобановський не затримався – ще два роки провів у Шахтарі. Там не знайшов спільної мови із Ошенковим, хоча, як і в випадку з Масловим, звертав увагу на роботу більш досвідченого фахівця і всерйоз вивчав його досвід, шукаючи раціональні зерна для своєї особистої концепції. За два неповних 1967-68 роки Валерій Лобановський зіграв за донеччан 53 матчі, забивши 16 м’ячів у чемпіонаті та кубку Радянського Союзу. Виступи гравця завершив у 29 років – вже думаючи про тренерську роботу.
У житті важливо мати друга – й одночасно однодумця. Для Лобановського був таким Олег Базилевич. Чимало голів вони забили з передач одне одного, потім зійшлися на спільному баченні футболу й пообіцяли – щоб не трапилося, обов’язково попрацювати разом. Грали пліч-о-пліч за Динамо, Чорноморець та Шахтар. Потім розійшлися на кілька років – Лобановський виводив у Вищу союзну лігу Дніпро, Базилевич після друголігових Десни (Чернігів) та Шахтаря (Кадіївка) отримав свій великий шанс у донецькому Шахтарі. Але коли Лобановський отримав запрошення очолити київське Динамо, Олег пізньої осені 1973 року залишив усі особисті амбіції й погодився скласти йому компанію. Так радянський футбол почав привчатися до «тандему» – Валерій Васильович та Олег Петрович не розділяли одне одного на «головного та головнішого», тож у киян з’явилося відразу двоє старших тренерів.
Рідкісне фото з архіву історика дніпрянського футболу Дмитра Москаленка – молодий Валерій Васильович Лобановський. На той час – найперспективніший тренер 1/6 частини суходолу планети.
І понеслося… Київське Динамо зібрало повний набір нагород. 1975 року першим із клубів СРСР виграло Кубок кубків та Суперкубок Європи. Тандем очолив збірну СРСР – здобув із нею бронзові медалі Олімпіади Монреалю 1976 року. Також радянська команда дійшла до чвертьфіналу Євро-76, а динамівська – до чвертьфіналу Кубка чемпіонів.
Заздрісників не могли не бісити молоді, впевнені у своїх силах та незалежні Базилевич та Лобановський. Здавалося, їх мали носити на руках за перший єврокубок – натомість, уже через рік тандем розпався через «підкилимні ігри». Інтриги завершилися скандальними зібраннями команди, гравці відправляли «парламентарів» через голови до верховного начальства. Як наслідок, Базилевич змушений був покинути Динамо. Лобановський залишився і став одноосібним головним тренером.
Переживши зміну поколінь, Валерій Лобановський вдруге здобув Кубок кубків у 1986 році. Це був один із найнапруженіших сезонів в історії радянського й українського футболу – основна обойма динамівців змагалася на рівні клубів і збірних, однак після травневого єврокубкового успіху провалилася на Мундіалі в Мексиці. Поразка в екстра-таймі від Бельгії в 1/8 фіналу була сприйнята як однозначна невдача – дехто перед початком чемпіонату світу прогнозував навіть, що СРСР вдасться виграти турнір…
На Євро-88 радянська збірна стала фіналістом, поступившись лише великій Голландії. Під керівництвом Рінуса Міхельса грали ван Бастен, Гулліт, Райкард, брати Кумани.
У різні роки Лобановським цікавилися закордонні клуби – Ювентус мріяв до Заварова прикупити Михайличенка та Протасова, а команду довірити Валерію Васильовичу. Іспанський Вальядолід, італійський Інтер – але ні… Лобановський в 1990 році очолив збірну ОАЕ, а після конфлікту з місцевими шейхами переїхав у охоплений війною Кувейт, збірну якого привів до бронзових медалей Азійських ігор 1994 року.
У середу, 20 листопада 1996 року Валерій Лобановський вкотре повернувся у рідний клуб. «Розібране» Динамо переживало зміну поколінь, ще недавно вилітало в єврокубках від скромних австрійського Рапіду та швейцарського Ксамакса. Хто міг собі уявити, що через рік-півтора кияни будуть обігрувати Барселону, Реал та Арсенал, стоятимуть за крок від фіналу Ліги чемпіонів?!..
А от рішення суміщати роботу в Динамо зі збірною України не принесло бажаного результату. Отримавши досить посередню групу в відборі до Чемпіонату світу 2002 року, ми пропустили вперед поляків, а в стикових матчах наразилися на німців, поступившись майбутнім віце-чемпіонам турніру. На Лобановського під час матчу-відповіді на «Вестфаленштадіоні» було боляче дивитися…
7 травня 2002 року прямо по ходу матчу чемпіонату України Металург – Динамо Лобановському стало зле. Зі стадіону його перевезли у запорізьку клініку, близько тижня лікарі боролися за його життя, провели операцію, але 13 травня Валерія Васильовича не стало. Перед фіналом Ліги чемпіонів, у якому Зінедін Зідан забив той самий м’яч у ворота Байєра, принісши трофей Реалу, відбулася хвилина мовчання у пам’ять про великого українського тренера.
Зведений біля стадіону «Динамо» пам’ятник Лобановського пережив Євромайдан.

Нині ім’я Лобановського носять вулиці в Києві та Запоріжжі, його рідна школа та той-таки стадіон, який пам’ятає «сухий лист» у його виконанні.

Сьогодні йому виповнилося б 80 років. Скільки всього він не встиг у своєму житті, попри те, що був і лишається найкращим тренером в історії українського футболу…лобановський

Новини СФК «Нива-В»

logoNiva

Партнери

ffu logo

upl logo

pfl logo

duflu

aafu

utufu

apfu

Вітаємо з Днем народження

19.01 - Касанова Пашу
20.01 - Катальчука Валерія
20.01 - Солов’єнка Юрія
20.01 - Ткачука Василя
21.01 - Мариновича Володимира
22.01 - Міськова Петра
22.01 - Поступайла Дмитра

Фотогалерея: найяскравіші моменти

Відео: Ви маєте це побачити