Румунський спеціаліст пішов з посади наставника національної збірної, яку він очолював з серпня 2017 року. 73-річний Мірча та турецька федерація футболу домовились про взаємний розрив контракту.
Нагадаємо, що під керівництвом Луческу збірна Туреччини не пройшла відбір на ЧС-2018, виступаючи в одній групі з Україною. Також екс-наставник “Шахтаря” вилетів з командою з Ліги B, посівши останнє місце в групі Ліги націй зі Швецією та Росією.
Декілька фактів про Луческу
70 матчів за Румунію
Футбольна кар'єра багатьох успішних тренерів виходила не дуже яскравою, але цього ніяк не можна сказати про Луческу, який досить багато і плідно грав на батьківщині.
Нападаючий провів 250 матчів за бухарестське «Динамо» і шість разів ставав з командою чемпіоном країни. Мірча ніколи не забивав дуже багато, кращим його результатом стали 12 м'ячів в чемпіонському сезоні - 1972/73, але грав в команді важливу роль.
Виступав Мірча і за збірну Румунії, в футболці якої провів 70 матчів і забив дев'ять м'ячів.
Луческу був навіть капітаном національної команди і в цій якості з'їздив зі збірною на чемпіонат світу - 1970 Мексику.
Там румуни потрапили в одну групу з Бразилією, Англією і Чехословаччиною і не змогли вийти в плей-офф. Все вирішило поразку від бразильців в останньому турі - 2: 3.
На заході кар'єри Мірча в якості граючого тренера очолив заштатне «Корвінул» з Хунедоари і незабаром зумів вивести скромну команду в елітний дивізіон.
У 37 років очолив збірну
Успіхи Луческу в «Корвінул» не залишилися непоміченими, і в 1982 році 37-річному екс-капітану збірної несподівано запропонували очолити національну команду. Молодий Луческу не схибив і з ходу вивів збірну у фінальну стадію ЧЄ-1984, у відборі випередивши Чехословаччину і Швецію.
На самому Євро румуни набрали лише очко у трьох матчах групового етапу і не вийшли в плей-офф. Але команда Луческу виглядала вельми гідно, враховуючи, що в суперниках у неї були Португалія, ФРН та Іспанія, в результаті дійшла до фіналу.
Слідом почався відбір на ЧС-1986, і тут вже удача відвернулася від Луческу. Румунія несподівано пропустила в плей-офф Північну Ірландію, а молодий тренер втратив роботу.
Зате саме при Мірчі у збірній зійшла зірка «карпатського Марадони» Георге Хаджі.
Провальна поїздка в «Інтер»
Невдачу в збірній Луческу переживав недовго, переключившись на роботу з рідним бухарестським «Динамо». З командою Мірча швидко виграв національний чемпіонат і поїхав підкорювати італійські клуби середнього штибу ( «Піза», «Брешія», «Реджано»), в яких і провів більшу частину дев'яностих.
Потім було запрошення в бухарестський «Рапід», з яким Містер виграв все що можна в Румунії.
А в 1998 році Луческу випав справжнісінький щасливий квиток: його покликали тренувати міланський «Інтер», в якому Мірча змінив Луїджі Сімоні прямо по ходу сезону.
Румун відпрацював в серії А з 12-го по 26-й тури, але так і не зміг підняти команду в зону єврокубків.
В результаті вже навесні Луческу поступився посадою нинішньому керманичу збірної Англії Рою Ходжсону, а сам відправився назад в «Рапід».
Фурор в Туреччині
Однак на батьківщині Мірча не затримався. У 2000 році йому було вигідну пропозицію від «Галатасарая», яке він із задоволенням прийняв. Співпраця для сторін вийшло більш ніж вдалим. Разом з румуном команда завоювала чемпіонство і Суперкубок УЄФА.
У 2001 році Луческу був визнаний кращим тренером Туреччини.
А в 2002 році Мірча несподівано очолив «Бешикташ», найлютішого ворога «Галатасарая». Фахівець не тільки залишився живий, але став чемпіоном і на новому місці.
Мало того, тренера потім не раз кликали повернутися в Туреччину.
12 років в Донецьку
А в 2004 році Луческу очолив донецький «Шахтар». «Гірники» тоді міняли тренерів як рукавички. Тільки за нове тисячоліття з командою встигли попрацювати Віктор Прокопенко, Валерій Яремченко, Невіо Скала і Бернд Шустер, причому деякі - по кілька разів.
Мірча здавався черговим тимчасовим правителем, але затримався в Донецьку на довгі 12 років. «Шахтар» під керівництвом досвідченого фахівця вісім разів ставав чемпіоном України, шість разів - володарем Кубка країни, сім раз - Суперкубка, а також виграв Кубок УЄФА в 2009 році.
Можна сказати, що Луческу зробив з «Шахтаря» міцний європейський клуб. Мало того, румунський тренер не тільки витрачав гроші мільярдера Ріната Ахметова, а й допомагав «гірникам» заробляти.
Дуглас Коста, Фернандіньо, Генріх Мхітарян - ось лише неповний список футболістів, які з Донецька перебралися в топ-клуби Європи за солідну суму.
Причому Луческу не покинув команду, навіть коли почався конфлікт на Донбасі, хоча і поривався піти.
Інфаркт під час зборів
Луческу так горів на роботі, що в 2009 році навіть переніс інфаркт під час передсезонного збору «Шахтаря» в Швейцарії. Причому дізнався про це тренер тільки після медобстеження в Донецьку.
Коли фахівець під час тренування відчув нездужання, лікарі запропонували йому взяти паузу, але Луческу лише відмахнувся від них і навіть підписав папір, що не має претензій до лікарів.
Втім, після повернення на Україну румуна все ж умовили пройти курс лікування і деякий час він пропустив.
Після цього випадку Мірчу в Донецьку полюбили ще більше.
Титанові вставки в ребрах
А в 2012 році Луческу потрапив в серйозне ДТП в Бухаресті, після якого був госпіталізований з травмами грудної клітини. ЗМІ тут же розтиражували версію, що пошкодження були настільки серйозними, що тренеру довелося імплантувати спеціальні титанові вставки в ребра.
Сам Мірча цю інформацію спростував і, провівши в лікарні два тижні, повернувся до роботи з «Шахтарем».
За іншою інформацією, саме Луческу був винуватцем аварії, нібито в Румунії на нього навіть завели кримінальну справу.
Соромиться говорити по-російськи
Луческу, який виріс в соціалістичній Румунії та ще й який відпрацював 12 років в «Шахтарі», зрозуміло, відмінно знає російську мову, але чомусь вперто не бажає нею розмовляти. Лише зрідка в бесідах з журналістами Містер переходив на «великий і могутній».
Причому навіть з футболістами Луческу вважає за краще висловлюватися на португальському, благо латиноамериканців в «Шахтарі» завжди було достатньо.
Але з президентом клубу Рінатом Ахметовим Мірча все-таки спілкувався російською.
Розповідають, що за все Луческу знає шість-вісім мов: румунська, італійська, французька, іспанська, португальська, російська, турецька, англійська.
Виховав сина футболістом
Син Мірчі Резван Луческу пішов по стопах батька. Луческу-молодший виступав за різні румунські клуби на позиції воротаря, але особливих успіхів не здобув, хоча разок став чемпіоном у складі «Рапіда», провівши один матч за сезон.
Вгадайте, ким став Резван після закінчення кар'єри? Правильно, тренером.
На цьому шляху Луческу зміг проявити себе. Той же «Рапід» під його керівництвом брав медалі і виступав в Кубку УЄФА, скромний «Брашов» молодий тренер вивів в елітний дивізіон.
А в 2009 році Резван несподівано для багатьох очолив збірну Румунії, так само, як колись його батько.
Однак союз виявився нетривалим і через два роки Луческу-молодший залишив національну команду, попутно посварившись з Адріаном Муту.
Коли батько потрапив в аварію, навіть з'являлася інформація, що син замінить його в «Шахтарі», але Містер, як ми вже знаємо, швидко зумів повернутися до роботи.
Покинув «Шахтар» через війну
Луческу був відданий «Шахтарю» до кінця.