Інтерв'ю з вихованцем ВОДЮСШ "Нива" (Блохіна Бєланова),
Владиславом Погорілим.


1. У скільки років батьки привели Вас на футбол?
 - На футбол я пішов сам, у 7 років. Тоді я був у першому класі. Пам'ятаю, як до класу зайшов чоловік та сказав, що він набирає дітей в команду "Темп". 
Після уроку я підійшов до нього та записався у секцію.

2. Хто був у Вас першим тренером?
 - Мій перший тренер - Кривов'язюк Микола Митрофанович. Він був моїм першим тренером у ВМПДЮ. 
Після перших футбольних кроків в ВМПДЮ, я  перейшов до СДЮШОР "Нива", потім назва змінилася на «ВОДЮСШ Блохіна та Бєланова». 
Там моїми тренерами були: Вишталюк Валентин Юрійович, Бобрівський Андрій Андрійович, Подзігун Іван Афанасійович, Загоруйко Микола Миколайович 
та Дусанюк Олександр Васильович.

3. Коли Ви грали за ВОДЮСШ «Блохіна та Бєланова», Ви двічі виходили в стики на команду АФК «Скала» і двічі Вам не вистачало одного забитого голу, щоб потрапити у фінальну частину. На вашу думку, чому так?
 - Так, пам'ятаю, як ми грали стикові матчі в групі U-14, на виїзді ми програли 2:0 моршинцям, у нас ще тоді була "червона" картка. 
Але у тому матчі  ми створювали багато моментів, яких, на жаль, не вдалося реалізувати. А удомашньому матчі, ми обіграли іх з рахунком 1:0, та теж було дуже багато моментів, щоб забити.
 Моя думка, що трохи не вистачило везіння, тому що дивлячись на гру, ми ні в чому не поступалися, а моментами і перегравали суперника! 
В наступному сезоні  таж сама історія.

4. Як поставилися тренера і вже колишні партнери по команді до Вашого переходу до ФК "Шахтар"?
 - Тренерський колектив сприйняв новину дуже добре, тому що не кожному дається такий шанс у житті. 
Тож всі були «за»! Так й колектив футболістів, у нас тоді був дуже згуртований  і всі хлопці підтримали мій перехід.

5. Чи підтримуєте Ви ще спілкування з тренерами та одноклубниками ВОДЮСШ "Нива" ("Блохіна та Бєланова")?
 - Спілкуюсь  Вішталюком Валентином Юрійовичем. Він завжди цікавиться моєю грою, як у мене все відбувається у футбольному плані.
 Людина, яка завжди тобі дасть правильну пораду, іноді й сам дзвоню йому, щоб почути якусь пораду або навіть необхідну підтримку від нього. 
Мені здається, що у Валентина Юрійовича таке ставлення до вихованців, тому що він сам багато де пограв і багато чого добився своєю працею. 
Багато з ким спілкуюся з хлопців, а саме з Пашою Форманюком, Владом Чигріном, Нікітою Бефортом, Нікітою Бахматом, Вовою Вербою. 

6. Чи притягуєтеся до тренувань з першою командою "Шахтаря"?
 - Так, досить часто, три раза на тиждень. 

7. Розкажіть трохи про рівень гри команд в Юнацькій Лізі Чемпіонів
 - Рівень команд у цьому турнірі дуже високий, оскільки це найкращий турнір у світі. 
Навіть юнацька Ліга Чемпіонів не зрівняється з будь-яким турніром чи чемпіонатом України. 
Тут грають найкращі команди своїх країн. Не просто грати з улюбленою командою в цьому турнірі, тому що сюди потрапляють, 
повторююсь найкращі команди. 
І рівень гри зовсім інший, ніж у тому ж Чемпіонаті України u-19. Можу сказати, дуже не просто грати у Юнацькій Лізі Чемпіонів

8. Чи важко конкурувати з гравцями шахтаря U-19?
 - Безумовно важко, тому що "Шахтар" - найкраща команда України  у будь-якій віковій категорії. 
В академію приїджають одні з найкращих футболістів свого віку. Але здорова конкуренція - це завжди добре. 
Бо коли є конкуренція, то ти ростеш у футбольному плані.

9. Наскільки відрізняється тренувальний процес від Вінницької школи?
 - Тут зовсім інший тренувальний процес ніж у Вінниці, тому що тут академія, тут усі юнаки живуть на базі, чого нема у Вінниці. 
У Шахтарі зовсім інший підхід до тренувань та до ігор, можна сказати до всього. Так що тренувальний процес відрізняється. 
Не можу сказати на скільки відрізняється, тому що у всіх гравців він різний.

10. Чи плануєте Ви повернутися у Вінницький футбол? Наприклад, ПФК Нива.
 - Чесно, у планах такого немає. Але це - футбольне життя, ніхто не знає, як воно буде надалі. 
Хоча, можна повернутися і трохи пограти при рідних трибунах у 35-40 років.