Інтерв’ю дав капітан вінницької “Ниви” Олександр Борячук.
-Мої вітання , Олександре. Станом на сьогодні ти єдиний гравець, який лишився в складі “Ниви” зразка 2016-го року, коли команда відродилась у професіональному статусі. Наскільки змінився рівень команди за ці роки?
-Все в світі змінюється… Розвивається і наш клуб. Не буду сильно конкретизувати. Але скажу, що в порівнянні з 2016 роком, на сьогоднішній момент рівень «Ниви» набагато виріс. Дуже приємно, коли дивишся і відчуваєш, що улюблений клуб твого міста постійно розвивається і стає кращим.
-Яким був твій шлях до професіонального футболу?
-У віці 7-ми років як пішов у загальноосвітню школу, так і у спортивну. Перші футбольні кроки робив у СДЮШОР «Нива». Першим тренером був покійний Олег Іванович Серьогін.
Потім займався у тій же школі у Василя Івановича Качорця, а у випускні роки тренером був Валерій Афанасійович Базалицький.
Серед досягнень у дитячо-юнацькому футболі можна відмітити бронзові нагороди чемпіонату України серед юнаків 1990/1991 років під керівництвом Ігоря Федоровича Коваля.
-Де розпочалась твоя кар’єра професіонального гравця?
– Її почав у команді другої ліги ПФК “УкрАгроКом” с.Головківка, що знаходиться біля Олександрії.
-І ось в 2016 році “Нива” відроджується в профі-статусі. Чому вирішив знову повернутись до “дорослого” футболу?
-У лютому 2016 року до мене зателефонував Володимир Сергійович Рева. Він запропонував приєднатись до команди “Нива-В” , яка виступала у чемпіонаті Вінницької області з футболу та чемпіонаті України серед аматорів. А з літа починала професійний футбольний шлях.
Я охоче погодився на його запрошення, адже добре знав Сергійовича як кваліфікованого тренера.
-Деякий час команда виступала на синтетичному СК “Нива”, потім перебазувалясь на “Локомотив”, який має натуральний газон. Ще з осені гравці “Ниви” мали змогу тренуватись на власній базі, на якій також синтетичне покриття. Як зміна газону відображається на процесі тренування та здоров’ї гравців ?
-У молодому віці можна було грати на синтетиці зранку, а ввечері тренуватись на асфальті (посміхається – авт.). Але все є ділом звички – головне постійно тренуватись на одному покритті, тому що при частій зміні можливий дискомфорт у колінах, поясниці.
-Був момент у твоїй кар’єрі, коли ти опинився у волочиському “Агробізнесі”. Але пограв там дуже мало. Чому не задалось на більш вищому рівні закріпитись?
-Так, був такий період, який особливо не приніс мені гарних емоцій. Але це досвід, яким би він не був.
У Волочиську був своєрідний колектив, який дуже відрізнявся від «нивівського». Як на мене, не було згуртованості, власної думки, всі “розбились по купкам і кружляли навколо тренера”.
Я відчував себе в тій команді «зайвим», хоча й було декілька хороших хлопців, з ким я спілкувався. Адміністратор клубу – чудовий чоловік, завжди з ним було про що поговорити. Взагалі період виступів в “Агробізнесі” запамʼятався … смачними круасанами та ватрушками.
-Яка твоя позиція на футбольному полі?
-Лівий захисник. Також комфортно себе почуваю на позиції лівого центрального захисника. А взагалі, де поставить тренер, там і зіграю.
-В одному з вболівальницьких телеграм-каналів тебе обрали кращим лівим захисником “Ниви” з моменту її професійного відродження. Що скажеш про цю відзнаку?
-Що ж сказати… Не буду лукавити, дійсно дуже приємно! Приємно мати визнання вболівальників. Напевно, по праву я є гравцем основного складу, а не тільки другом граючого президента «Ниви» (посміхається – авт.). Всім за це безмежно вдячний.
Інтерв’ю дав капітан вінницької “Ниви” Олександр Борячук.
-Мої вітання , Олександре. Станом на сьогодні ти єдиний гравець, який лишився в складі “Ниви” зразка 2016-го року, коли команда відродилась у професіональному статусі. Наскільки змінився рівень команди за ці роки?
-Все в світі змінюється… Розвивається і наш клуб. Не буду сильно конкретизувати. Але скажу, що в порівнянні з 2016 роком, на сьогоднішній момент рівень «Ниви» набагато виріс. Дуже приємно, коли дивишся і відчуваєш, що улюблений клуб твого міста постійно розвивається і стає кращим.
-Яким був твій шлях до професіонального футболу?
-У віці 7-ми років як пішов у загальноосвітню школу, так і у спортивну. Перші футбольні кроки робив у СДЮШОР «Нива». Першим тренером був покійний Олег Іванович Серьогін.
Потім займався у тій же школі у Василя Івановича Качорця, а у випускні роки тренером був Валерій Афанасійович Базалицький.
Серед досягнень у дитячо-юнацькому футболі можна відмітити бронзові нагороди чемпіонату України серед юнаків 1990/1991 років під керівництвом Ігоря Федоровича Коваля.
-Де розпочалась твоя кар’єра професіонального гравця?
– Її почав у команді другої ліги ПФК “УкрАгроКом” с.Головківка, що знаходиться біля Олександрії.
-І ось в 2016 році “Нива” відроджується в профі-статусі. Чому вирішив знову повернутись до “дорослого” футболу?
-У лютому 2016 року до мене зателефонував Володимир Сергійович Рева. Він запропонував приєднатись до команди “Нива-В” , яка виступала у чемпіонаті Вінницької області з футболу та чемпіонаті України серед аматорів. А з літа починала професійний футбольний шлях.
Я охоче погодився на його запрошення, адже добре знав Сергійовича як кваліфікованого тренера.
-Деякий час команда виступала на синтетичному СК “Нива”, потім перебазувалясь на “Локомотив”, який має натуральний газон. Ще з осені гравці “Ниви” мали змогу тренуватись на власній базі, на якій також синтетичне покриття. Як зміна газону відображається на процесі тренування та здоров’ї гравців ?
-У молодому віці можна було грати на синтетиці зранку, а ввечері тренуватись на асфальті (посміхається – авт.). Але все є ділом звички – головне постійно тренуватись на одному покритті, тому що при частій зміні можливий дискомфорт у колінах, поясниці.
-Був момент у твоїй кар’єрі, коли ти опинився у волочиському “Агробізнесі”. Але пограв там дуже мало. Чому не задалось на більш вищому рівні закріпитись?
-Так, був такий період, який особливо не приніс мені гарних емоцій. Але це досвід, яким би він не був.
У Волочиську був своєрідний колектив, який дуже відрізнявся від «нивівського». Як на мене, не було згуртованості, власної думки, всі “розбились по купкам і кружляли навколо тренера”.
Я відчував себе в тій команді «зайвим», хоча й було декілька хороших хлопців, з ким я спілкувався. Адміністратор клубу – чудовий чоловік, завжди з ним було про що поговорити. Взагалі період виступів в “Агробізнесі” запамʼятався … смачними круасанами та ватрушками.
-Яка твоя позиція на футбольному полі?
-Лівий захисник. Також комфортно себе почуваю на позиції лівого центрального захисника. А взагалі, де поставить тренер, там і зіграю.
-В одному з вболівальницьких телеграм-каналів тебе обрали кращим лівим захисником “Ниви” з моменту її професійного відродження. Що скажеш про цю відзнаку?
-Що ж сказати… Не буду лукавити, дійсно дуже приємно! Приємно мати визнання вболівальників. Напевно, по праву я є гравцем основного складу, а не тільки другом граючого президента «Ниви» (посміхається – авт.). Всім за це безмежно вдячний.
-Кого з гравців у світовому футболі вважаєш кращим по своєму амплуа?
– На сьогоднішній момент дуже подобається Альфонсо Девіс з мюнхенської “Баварії”. Але в дитячому і юнацькому віці подобалися Роналдо ( Луіс Назаріо де Ліма) та Алесандро Дель Пʼєро.
-Якби мав можливість потренуватись у всесвітньо відомого футбольного тренера, то кого б ти обрав?
-Сера Алекса Фергюсон. У цього дядька хотів би потренуватись.
–У родині ти не єдиний футболіст. Де зараз виступає твій молодший братик?
-Так,є ще один футболіст з таким прізвищем. Наразі він гравець команди “Металіст-1925”.
-Як охарактеризуєш виступ “Ниви” в поточному чемпіонаті і чого очікувати від команди в новому році?
-Завжди хочеться перемагати і йти у верхній частині турнірної таблиці! Першу частину чемпіонату оціню як «задовільно», а на другу частину загадувати нічого не буду.. Хочеться показати максимальний результат!
– І декілька слів для вболівальників.
-Насамперед, хочеться подякувати нашим ультрас (і взагалі Захисникам України), які ціною свого життя дають нам змогу займатися улюбленою справою. Незважаючи на те, що вони перебувають у зоні бойових дій, в них завжди є час слідкувати та підтримувати нашу команду.
Хочеться подякувати насправді відданим вболівальникам, які разом з нами переживають перемоги і поразки. Вони вірять у нас і підтримують, незважаючи на нинішнє турнірне становище «Ниви».
Але є і люди, яким подобається сидіти на дивані і писати огидні коментарі в сторону команди, її керівництва та навіть жіночої аудиторії… Таким «доброзичливцям» хочу побажати щастя, самореалізації, здійснення їх мрій!
Спілкувався Андрій Пацановський - Прес-центр "Нива" Вінниця
