Момент істини насправді не є для "Реала" якимось секундним чи навіть матчевим імпульсом. Момент істини в даній ситуації – поняття широке і різнозначне. Мадридцям треба якомога ліпше виступити у цій Лізі чемпіонів. В ідеалі – виграти турнір, увійти до історії як перша команда планети, що тричі поспіль здобувала перемогу в цьому змаганні, і закрити роти всім скептикам. В протилежному випадку можуть "полетіти голови". І першим під роздачу, ймовірно, потрапить головний тренер.

"Реал" на внутрішній арені програв ще не все. Можна програти й більше, не потрапивши, приміром, до зони Ліги чемпіонів за підсумками розіграшу чемпіонату. Проте це завдання навряд чи відповідає бодай десятій частині амбіцій керівників "королівського клубу". Тим паче, конкуренти "Реала" в боротьбі за четвірку гальмують, що лише підсилює спокусу змістити акценти в бік Європи.

"Реал" не розгубив всього свого шарму. Швидше, з тих чи інших причин заховав його під ширмою простакуватості та байдужості. Привідкривається завіса, оголюючи те прекрасне, що колектив Зідана зберіг з минулого сезону, лише у випадках якогось душевного піднесення.

Найбільше вболівальників Мадрида бентежить безсистемність "Реала" – відсутність чіткого розуміння того, коли їхня команда постане в образі прекрасного лебедя, а коли – в образі гидкого каченяти. Проблеми зі спроможністю тактично грамотно вести гру не є для "Реала" перманентним станом. Швидше за все – то похідна від безвідповідально-апатичного ставлення до своєї роботи. Й тут би гарно лягли слова про залежність "Реала" від рівня подразників. Проте "вершкові" громлять "Депортіво", "Валенсію", "Сосьєдад", але програють "Леганесу", "Вільярреалу", страждають з "Леванте". Та й перше місце "Тоттенгему" в групі Ліги чемпіонів віддане всупереч будь-яким теоріям про подразники. Тож де тут та червона ниточка, за яку можна вхопитися у пошуках бодай найменших ознак системності?

З іншого боку, стадії захворювань бувають різними. І різні, відповідно, методи лікування. Зідан прекрасно розуміє ціну лігочемпіонівських матчів, тому до першої ж стадії плей-оффу підходить зі скрупульозністю студента-відмінника. Французький тренер викликав для підготовки до протистояння абсолютно всіх наявних у обоймі футболістів. Навіть травмованого Вальєхо та дискваліфікованого Карвахаля, що змушує авторитетні іспанські ЗМІ писати про "типову для фіналу" ситуацію.

Окремого розмусолення заслуговує (все ж, заслуговує!) фактор Роналду. Переживши чимало потрясінь протягом поточного сезону, португалець вже кілька разів заявляв про своє бажання виступити в ролі командного стержня. Настрій, з яким Кріштіану проводить тренування, не в останню чергу визначає малюнок гри мадридців на полі. Він закликав згуртуватися перед матчем з "Валенсією" – "Реал" розгромив конкурента 4:1 акуратно після вильоту з Кубка Іспанії. Кадри з його виразом обличчя після заміни в матчі з "Леванте" полонили соцмережі, а після тієї ганебної нічиї Роналду оформив хет-трик в ворота "Сосьєдада", ставши локомотивом яскравої перемоги. Посмішками і невимушеністю під час тренувань Роналду намагався понизити градус напруги й перед сьогоднішнім протистоянням.

Для нього самого це теж буде особливий матч (хоча не особливих для Роналду з його стремлінням завжди і всюди бути першим – немає). "Загравання" Флорентіно Переса з Неймаром та Мбаппе пробуджує в душі португальця демона, який безпардонно наганяє на "жертву" помутніння. Поєдинки проти ПСЖ – ідеальна платформа для неголослівної заяви Пересу: "я – номер один, вони – невдахи".

Немає системності та стабільності у "Реала", немає достатньої загартованості подібними матчами у ПСЖ, і немає значущої різниці між командами з точки зору кадрового потенціалу. І немає чіткого визначення фаворита цієї пари. Зате є тверде переконання, що футбол не буде нудним.