І все ж фінал вийшов. Можливо, були і більш яскраві, дивовижні і пам'ятні матчі в цьому розіграші Ліги Чемпіонів. Однак ми звикли, що у вирішальних матчах, коли немає зустрічі у відповідь, можливості виправити помилки, все вирішується тут і зараз, команди діють обережніше. Тим більше, якщо ці команди дуже добре знають один одного і регулярно зустрічаються на внутрішній арені.

Юрген Клопп зробив це, перемігши самого себе і ауру "невдачливості" Мінулих поразок. Клопп довго йшов до цього успіху і вів за собою команду, яка заслужила визнання. Дійсно неймовірна зараз "червона" команда, хоч і не подарувала нам шоу в фіналі, виглядала надто прагматично, при цьому можна зрозуміти, що мерсисайдці зробили неймовірний обсяг роботи і не мали права на помилку. Особливо після торішнього фіналу в Києві... І тому до ранку, а може і набагато довше гімном для всіх любителів футболу буде лунати прекрасна і чарівна You'll Never Walk Alone.

"Нічого відкладати в довгий ящик" - вирішили мерсисайдці, і погодився з ними арбітр. У першій же атаці, поки секундна стрілка не пройшла повне коло, Сіссоко зіграв рукою, точніше рикошетом від плеча після прострілу Мане м'яч потрапив в руку. Справа була в штрафному і Дамір Скоміна наважився призначити пенальті. Суперечливий? Так, але привід у рефері був. Салах з "точки" пробив на силу, Льоріс хоч і вгадав кут, але взяти м'яч не зміг.

Швидкий гол задав темп зустрічі. "Тоттенхему" довелося ризикувати, йти вперед великими силами і брати ініціативу в свої руки. "Ліверпуль" не грав другим номером, при цьому виглядав більш обережним, намагався притримати м'яч, розвинути позиційну атаку. Непогано один раз пробивав Салах, також Александер-Арнольд - обидва рази трохи неточно, а вже в наступному моменті захисник "червоних" зупинив прохід Сон Міна. У перші півгодини гри більш гостро виглядали лондонці, на класі номінальні гості стримували суперника і відповідали по мірі необхідності.

"Шпори" зрозуміли, що штурмом взяти команду Клоппа не вийде, тому пробували розігрувати м'яч в середині поля, виманювати мерсисайдців і шукати вільні зони. Іноді виходило вриватися в штрафну у Аллі і Сон Міна, а ось Кейн довгий час залишався в тіні. Не було видно в першому таймі і Мане з Фірміно, швидше за все, тому що основні події проходили в районі центрального кола, було багато боротьби і переводів м'яча з флангу на фланг.

Цікаво, що як тільки підопічні Почеттіно брали паузу, зменшували оберти, повну ініціативу перехоплював "Ліверпуль". Мабуть, "червоні" згадували про основний план на гру, забуваючи про рахунок, і організували дуже непогані атаки. Пробивав по воротах Робертсон, потім Салах, якісні, гострі передачі роздавав Хендерсон. Приблизно рівна йшла гра, іноді виникало щось схоже на "гойдалки", хоча лише фрагментарно. Основні сили команди все ж залишали біля своїх воріт.

Нічого не змінилося і в другому таймі. Здавалося, "Тоттенхем" відразу після відновлення гри піде ва-банк, вийшло кілька хороших атак і ударів по воротах. "Ліверпуль" відчував нерв гри і своїми контрвипадами приструнив суперника. На небезпечну атаку слідувала відповідь, і доводилося думати про оборону.

Робертсон, Мане і Салах брали гру на себе у "червоних", потім вийшов на заміну Мілнер, додавши гостроти. У "шпор" Еріксен, Сон Мін і Аллі були на виду, на заміну вийшов Моура, але йому довелося довго звикати до поля і знадобився час на вливання в непросту гру. Сама ж гра виглядала цікавою, в першу чергу через високий градус протистояння, напруження, ціну успіху, відчувалося, що помилка може коштувати дуже дорого, напевно, тому і не було цих помилок. Суперники були варті один одного.

Довелося ризикувати "Тоттенхему" на останніх хвилинах, кілька фантастичних моментів виникло у "Хотспур". Сон і Моура мали шанси, пробивали дуже здорово, раніше був удар Аллі, а потім стріляв Еріксен - героєм останніх хвилин став голкіпер "Ліверпуля". Аліссон не просто взяв найскладніші удари лондонців, а й вселив впевненість партнерам. Швидше за все, ця впевненість і дозволила виграти з більш гідним рахунком.

Після одного з кутових перед штрафним майданчиком "шпор" у мерсисайдців вийшло розіграти м'яч, Орігі вийшов на ударну позицію і створили маленьке диво. Все вийшло ідеально - під рукою Льоріса пірнув м'яч, і все стало зрозуміло - 0:2.

"Тоттенхем" може і шкода, але команда Почеттіно і так стрибнула вище своєї голови. А в фіналі приклавши максимум зусиль, лондонці показали, що ще рано їм претендувати на такий трофей як Кубок Чемпіонів. Може вийти зберегти цю команду і добитися свого через рік. "Ліверпуль" був сильніше, досвідченіше і більше націленим на перемогу, навряд чи хтось буде сперечатися з заслуженим тріумфом команди Юргена Клоппа.

Ліга Чемпіонів. Фінал

Мадрид. "Ванда Метрополітано"
Головний арбітр – Дамір Скоміна (Словенія)

Тоттенгем - Ліверпуль 0:2

Голи: Салах 2 (пен.), Орігі 87

Тоттенгем: Льоріс - Тріпп'єр, Вертонген, Алдервейрельд, Роуз - Сіссоко (Дайєр 74), Вінкс (Лукас Моура 66) - Аллі (Льоренте 82), Еріксен, Сон Мін - Кейн.

Ліверпуль: Аліссон - Александер-Арнольд, Матіп, ван Дейк, Робертсон - Хендерсон, Вейналдум (Мілнер 62), Фабіньо (Орігі 58) - ФірмІно, Мане (Гомез 90), Салах.